Всередині ж, крім покладеної клітки безпеки, штурманського і пожежного устаткування, а також отсутствующего заднього сидіння, звертають на себе увагу обшиті карбоном дверні карти і такі ж “корита” в ногах у пілота і штурмана. Панель приладів зверху покрита чорною штучною замшею антивідблиску, інше кермо, інші сидіння. Це водійське крісло, до речі, хоч і ще глибше, але дозволяє мені трохи більш привільну посадку. “Сиджу, як в автобусі” — ухвалив вирок високій посадці в RS-II Олександр. Порівняно з RS, звичайно, де сидіння встановлені практично на підлозі, і погляд пілота ковзає лише трохи вище за обід рулюючи і щитка приладів.
Капота не видно зовсім — Олександр управляє передньою віссю виключно інтуїтивно. Великою плюс в іншому: чим нижче посадка, тим точніше контроль за переміщеннями машини в поворотах. Але мені з цим “оглядом горизонту” освоїтися було не складно, маючи в запасі досвід “формульних” гонок, де пілот бачить трасу під таким же кутом. У RS аналогічне, не по-гоночному податливе зчеплення і трохи легше кермо. Кулачкова КПП включається із страшним клацанням, машина при цьому кожного разу здригається, зате ніяких перегазовок не потрібний: передачі “встромляються” на подив легкого навіть при величезній різниці в оборотах валів КПП.
Олександр при перемиканнях рекомендує мені вичавлювати зчеплення, щоб поберегти дорогий механізм (кулачкова КПП коштує 12 000 євро), хоча тамтешні гонщики цього не роблять. На перших двох передачах RS розгониться гірше, маючи слабкіший двигун із-за установки обмежувальної шайби у впускному колекторі, як наказано правилами групи N. Він наздоганяє RS-II тільки на вищих передачах, які у “бойової” машини коротший. Але зовсім скоро з Німеччини прибуде новий електронний модуль управління мотором Motec (за 6000 євро), який повинен підняти потужність до 300 л. с. і реалізувати функцію уприскування палива у випускний колектор при зміні передач для підтримки тиску наддуву.
Ми з Олександром по черзі сідаємо за кермо обох машин на картинговій трасі “Чайки”, яка раніше мені здавалася дуже затиснутою для тестів повнорозмірних автомобілів. Але тільки не для ралліста! Олександр управляє машинами в чисто раллійном стилі: підходячи до повороту, кидає машину всередину, запускає внутрішні колеса по траві, підтикає знижуючу передачу, кидає зчеплення і, коли передні колеса надійно вправляють машину в поворот, “відкривається”. Обидві машини справно “метуть хвостом” на сухому асфальті. Правда, недовго. Вже після одного-двух кругів гума прогрівається, і зірвати в занесення задні колеса стає непросто.
0 Відгуків на “Mitsubishi Evo VII RS GrN vs Mitsubishi Evo VII RS-II”
Залишити відгук