Загалом, класна тачка. Навіть ряд її недоліків можна розглядати як достоїнства. Так, жорстка, але куди ж без жорсткості по бездоріжжю? Автобусна посадка водія? Можливо, але це справа звички. Мені особисто здається, що на важкому автобусі і треба сидіти «по-автобусному». Старомодний кузов, позбавлений агресивності ліній? Зате спиться спокійніше - у автовикрадачів такі «автобуси» не в моді.
А ось з чим у старого Pajero дійсно проблеми, так це із заднім оглядом - бічні дзеркала малуваті, та і поставити б їх треба було не на двері, а на крила для зменшення мертвої зони. Та ще запасне колесо в розкішному кофрі з нержавіючої сталі половину скла на задніх дверях перекриває. Загалом, сліпий мій Pajero, що робити, маневрування заднім ходом в обмежених міських обставинах справа достатня ризиковане. Одного разу, паркуючись заднім ходом на тротуарі у «Московських новин» і намагаючись уникнути наїзду на москвичів, що густо йдуть по ньому, і гостей столиці, я досить відчутно вліпив задній бампер в стіну фанерованого розкішним мармуром Агробанка.
Виліз, щоб оцінити отриманий і нанесений збиток: бампер цілий і неушкоджений, а в граніті дірка з кулак. До цих пір зберігаю цей зелений уламок як сувенір.
І до речі, ні крапельки не соромно, тому як справа відбувалася в дні банківської кризи і в цей чортовий Агробанк по-хорошому треба було не те що на Pajero в’їжджати, а на танку.
Так, я люблю цю машину. Трішки по-лермонтовські, тобто дивною любов’ю. Іноді думаєш: ну навіщо мені в місті важкий джип? Для рідкісних рибалок і полювання? Марення! Ну, взимку добре, упевнено їдеш. Зате бензину жере скільки. І літом дві тонни тискати у вузьких арбатськіх провулках, де і на «Оці» іноді непросто. Подумаєшь-подумаєшь, а потім погладиш по теплому білому боку, взгромоздішься на високе сидіння, візьмешся за маленьке шкіряне кермо - ні, все-таки кайф цей Pajero! Ще поїздимо! Поїздимо, дорога?
Інші статті
Сторінок: 1 2
0 Відгуків на “Паджеро в першому поколінні”
Залишити відгук